с. Шилівка. Шилівська філія Добропільського ОЗО "Шилівська початкова школа - заклад дошкільної освіти"

 





85 - річниця Голодомору

23 лист. 2018
85 - річниця Голодомору

      Сьогодні ми згадаємо призабуту і приховану українську історичну правду. Ту правду, що пролягла чорною трагічною стрічкою через долю українського народу, який боровся за справедливість та волю в нерівних умовах минулого тисячоліття.

Як казав Вінстон Черчель: «Забути минуле - означає примиритися з його поверненням». А Йозеф Пауль Геббельс писав: «Якщо позбавити народ його історії, то через покоління він перетвориться в натовп, а ще через покоління ним можна буде управляти».

Майже кожна нація на Землі в своїй історії мала трагічні періоди, коли від хвороб, воєн, епідемій та природних катаклізмів гинули тисячі або навіть мільйони людей. У більшості випадків це відноситься до стародавнього «нецивілізованого» періоду людської історії. На нашій землі нараховується лише декілька народів, які мали трагічні періоди вже в сучасні, недавні часи, коли вони знищувалися за етнічною належністю. Це вірмени, українці, євреї та народи Руанди. Внаслідок московської інтервенції 1918-1920 років та репресій, маловідомого в Україні Голодомору 1921 року, Голодомору 1932-1933 років, голоду 1946 року, українці в ХХ столітті понесли найбільші втрати свого етносу. Найтрагічнішим для нас був Голодомор 1932-1933 років. Тому питання цього Голодомору є одним із найболючіших для українців. 85 років це була заборонена тема в Україні.  

Щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам`яті жертв Голодомору.

З цієї нагоди у Шилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів пройшли заплановані заходи: круглий стіл

«Кривава ціна українського хліба 20-30-х років ХХ століття»(8-11 кл., інформаційні та виховні години «Голодомор 1932-33 рр. – біль серця всієї України» (6,8 кл.), «Плаче свічка за померлими від голоду» (9-11 кл.), «Твій біль, Україно...» , літературна година «Жнива скорботи»( 8-11 кл.), урочиста лінійка – реквієм «Сльози Божої Матері», виставка історичної, художньої та документальної літератури у бібліотеці  школи за темами: «Минуле стукає в наші серця» 

Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.

Голодомор – не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців. Людям, які вижили, ці роки запам’ятались на все життя.

Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. 

7 серпня 1932 року було прийнято закон, який в народі назвали «Закон про п’ять колосків». За крадіжку зерна передбачався розстріл із конфіскацією майна.

Щоб вижити люди їли абсолютно все: траву, землю, собак, їжаків, котів, слимаків, жаб, мишей, горобців, розривали скотомогильники, варили цвіт акації, зелену лободу. Також траплялися випадки канібалізму. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.

В той час як від голоду вмирали мільйони українців, тодішня влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Вмирали цілими сім’ями, родинами, вулицями, селами. Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя, перетворивши їх на замордованих примар, і лише в очах ще лишився відблиск далекого дитинства. 

Наслідки голодомору 1932-1933 років були жахливі:

 

- масові жертви, дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму, близько 10 мільйонів чоловік;

 

- завершення колективізації призвело до знищення села;

 

- придушення опору українського села;

 

- масове переселення селян з Росії в Україну;

 

- сталінським режимом було підірвано сили в одстоюванні споконвічних національних прав українського народу.

Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору в Україні стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. 

 

На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу з 16-ї години приєднуймося  до Міжнародної акції «Запали свічку пам’яті!». Із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору.

 

Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників, які на собі перенесли цей жахливий біль тіла і душі, біль наруги і тортур, поневіряння, виселення і заслання на чужину – за свою любов до України, за її волю і за те, що вони були українцями.

 

Любіть України! Тримайте порох сухим! Слава Україні! Героям слава!