У 2023 році виповнюються 82-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька  наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху». 

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення багатокультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи. 

Напередодні цієї трагічної дати, що відзначається на державному рівні,  у Шилівській філії  пройшла інформаційна година «Бабин Яр – це наша незагойна рана…»

    Учителі  розповіли, що за радянських часів про цю жахливу подію прийнято було мовчати і саме письменники і дисиденти першими порушили табу. Серед них був Іван Дзюба, який у цей день ще 1966 року виступив з промовою, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів».

   Про людиноненависницьку теорію нацизму, скорботні події того часу розповідали педагоги, використавши історичні факти, світлини, писемні джерела. а також доповнили інформацію спогадами очевидців, які вціліли під час розстрілів, а також матеріали Українського інституту національної пам’яті.

 На завершення учитель української мови Кабаєва Л.І. нагадала присутнім про  видатну українську поетесу О.Телігу, яка до останньої хвилини залишилась патріоткою свого народу і доля якої трагічно обірвалась у Бабиному Яру. Вона очолила Спілку письменників України, редагувала тижневик «Література і мистецтво» як додаток до газети «Українське слово». За півтора місяця 1941 р. вона встигла оприлюднити кілька важливих заяв, написати статті проти німецького терору в Україні. На початку 1942 р. фашисти розпочали арешти членів ОУН. Олена на попередження відповіла: «На мене чекають люди. Я не можу втекти. Як же розмови про патріотизм, жертовність?».

Олену Телігу, її чоловіка Михайла, Івана Рогача, Ореста Чемеринського, а також чимало інших активних діячів ОУН було заарештовано, а після численних допитів 21 лютого 1942 р. розстріляно в Бабиному Яру. Один із катів поетеси сказав: «Я не бачив жодного чоловіка, що так героїчно умирав, як ця чудова жінка».

У спадок залишились вірші цієї нескореної поетеси: «О краю мій, моїх ясних привітів Не дістав від мене жодний ворог».

Ми вивчаємо Бабин Яр не для того, щоб підкреслити чиюсь національну значимість, а для того, щоб ніхто і ніколи не забував газових камер, жахливих медичних експериментів над живими людьми, сотні великих та малих бабиних ярів.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам’ять, яка стікає кров’ю, щоб зробити неможливою реабілітацію фашистів, нацистів та їхніх поплічників.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому що хочемо, щоб всі почули правду про мужніх борців з нацизмом.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб із вірою та надією дивитися у майбутнє.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому, що це була трагедія всього українського народу.

Бабин Яр болітиме нам до скону. Бабин Яр болітиме нашим дітям, нашим онукам, нашим правнукам. Бабин Яр – це наш вічний біль. Бабин Яр – це наша незагойна рана.

    Захід закінчився, але розчулені діти кілька хвилин сиділи нерухомо, колективно відчувши живий біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті  й поліг у братській могилі Бабиного Яру. Це була найсправжніша хвилина мовчання в їхньому житті.

(https://www.youtube.com/watch?v=MTDfxuj39rE)