День визволення України від нацистських загарбників — свято, яке відзначаєтьсяв Українііщорічно28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України.

В ході Німецько - радянської війни (1941–1945) саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи віднацизму. У ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 – жовтня 1944 було проведено низку наступальних операцій.

Завершилося вигнання нацистських окупантів з України повним витісненням угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України —Закарпаття, яке відбулося в результаті здійснення радянськими з'єднаннями Четвертого та  Першого українських    фронтів Східно - Карпатської наступальної операції. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.

З цієї нагоди у Шилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулися урочисті заходи за участю представників місцевих органів виконавчої влади «Зі сплаву геройства і мертвих і живих писалось ім»я Перемоги». Класними керівниками прооведені тематичні уроки патріотизму тавиховні години: «Доземний уклін за мужність і відвагу всім, хто пройшов дорогами війни», «Ті, що боролися за свободу», «Нехай подвиг буде в пам»яті народу», «Величні свідки великої історії». В рамках акції «Турбота» учні школи провели операцію «Дзівочок ветерану». Шкільним бібліотекарем організована тематична  виставка «Пам»ять палаючих років». А юні волонтери школи разом із педагогами взяли участь у благоустрої братської могили  в с.Шилівка.

Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ні хто не забутий!», «Ні що не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!