Традиційною метою шкільної освіти було оволодіння системою знань, яку складали основу наук. Пам’ять учнів накопичувалась багатьма фактами, іменами, поняттями. Тому випускники школи за рівнем фактичних знань, помітно перевершують своїх однолітків із більшості країн. Однак результати міжнародних порівняльних досліджень заставляють задуматися.

Школярі краще учнів багатьох країн виконують завдання репродуктивного характеру, відображають оволодіння предметними знаннями і уміннями. Але їх результати нижче при виконанні завдань на використання знань в практичних, життєвих ситуаціях, які представлені в незвичній, нестандартній формі, в яких треба провести аналіз даних або їх інтерпретацію, сформувати висновок або назвати наслідки тих чи інших змін.

Школярі показали більш низькі результати при виконанні завдань, пов’язаних з розумінням методологічних аспектів наукових знань, використанням наукових методів спостереження, класифікації, порівняння, формулювання гіпотез і висновків, планування експерименту інтерпретації даних і проведення досліджень.

тому питання про якість освіти був і залишається найактуальнішим.

Якість освіти на сучасному етапі розуміється як рівень специфічних, над предметних умінь, пов’язаних із самовизначенням і самореалізацією особистості, коли знання накопичуються не «в запас», а в контексті моделі майбутньої діяльності, життєвої ситуації, як «навчання жити зараз і тут».

В доповіді міжнародної комісії з освіти для 21 століття під керівництвом Жака Делора «Освіта: сховані скарби», сформовано «4 стовпа, на яких основується освіта: навчитися пізнавати, навчитися робити, навчитися жити разом, навчитися бути» (Ж. Делор).

Учитися знати треба розуміти, що учень кожного дня складає свої власні знання, комбінуючи внутрішні і зовнішні елементи.

Учитися робити фокусується на практичному використанні вивченого.

Учитися жити разом актуалізує уміння відмовитися від будь –якої дискримінації, коли всі мають рівні можливості розвивати себе, свою сім»ю і своє суспільство.

Учитися бути акцентує уміння, які необхідні індивіду розвивати свій потенціал.

По суті справи Жак Делор визначив глобальні компетентності, які необхідні людині, щоб вижити в сучасному світі.

Перед нами стоять задачі:

навчити отримувати знання (учити учитися)
навчити працювати і заробляти (навчання для праці)
навчити жити (навчання для буття)
научити жити разом (навчання для сумісного життя)

Все вище перераховане і не тільки це побудило органи державної влади до розробки і запуску освітніх стандартів другого покоління.

Принципіальною відмінністю цих стандартів є посилення їх орієнтації на результати освіти як системоутворюючий компонент конструкції стандартів. Процес навчання розуміється не просто як засвоєння системи знань, умінь і навиків, які складають інструментальну основу компетенцій учня, але і як процес розвитку особистості, надбання духовно - морального досвіду і соціальної компетентності.

В основу Стандарту покладено системно - діяльнісний підхід, концептуально базуючого на забезпечення відповідності навчальної діяльності учнів їх віку і індивідуальним особливостям.

Системно - діяльнісний підхід як концептуальна основа загальної освіти забезпечує:

формування готовності особистості до саморозвитку і неперервному навчанню;
проектування і конструктування соціальної сфери розвитку учнів у системі освіти;
активну навчально - пізнавальну діяльність учнів;
побудова освітнього процесу з врахуванням індивідуальних вікових,
психологічних і фізіологічних особливостей учнів.

звичайно, виникає питання: що таке системно - діяльнісний підхід?

Системно - діяльнісний підхід - це організація навчального процесу, в якому головне місце відводиться активній і різнобічній, в максимальній степені самостійної пізнавальної діяльності школяра. Ключовими моментами діяльнісного підходу є поступовий відхід від інформаційних репродуктивних знань до знань дій.

Таким чином, Стандарти нового покоління змішують акценти в освіті на активну діяльність учнів. В процесі діяльності учень засвоює універсальні навчальні дії (УНД), розвивається як особистість. (Основні види УНД – комунікативні, пізнавальні, регулятивні, особистісні (слайд)).

Задача учителя – організувати урок таким чином, щоб включити дітей в діяльність. Перед учителем постає питання: якими засобами реалізувати системно - діяльнісний підхід. Звернемося до теорії даного підходу.

Будь – яка освітня система має свої корні, свій психолого - педагогічний фундамент, свою наукову школу. Системно - діяльнісний підхід орієнтується на вітчизняну психолого-педагогічну науку і відходить коренями в культурно-історичну теорію видатного вітчизняного психолога Лева Семеновича Виготського. Його учні і послідовники – Олексій Миколайович Леонтьєв, Петро Якович Гальперін, Данііл Борисович Ельконін, Василь Васильович Давидов, Олександр Григорович Асмолов і інші відомі вчені, методисти – на протязі півстоліття змогли розробити цю основу, на якій може будуватися сучасна школа.

Ключове місце в системно - діяльнісному підході займає категорія "діяльності", а діяльність сама розглядає як свого роду система, яка націлена на результат. Сучасні вчені виділяють наступні взаємозв’язані між собою структурні елементи діяльності як системи:

При організації діяльності треба враховувати психолого - вікові і індивідуальні особливості розвитку особистості дитини і присутнє цим особливостям форми діяльності.

Реалізація діяльнісного підходу в практичному викладанні можлива при будь –якій із діючих програм і забезпечується наступною системою дидактичних принципів:

1) Принцип діяльності - заключається в тому, що учень, отримуючи знання не в готовому вигляді, а добуваючи їх сам, усвідомлює при цьому зміст і форми своєї навчальної діяльності, розуміє і приймає систему її норм, активно бере участь в їх удосконаленні, що допомагає активному успішному формуванню його загальнокультурних і діяльнісних здібностей, загально навчальних умінь.

2) Принцип неперервності – означає відповідність між усіма ступенями і етапами навчання на рівні технології, змісту і методик із врахуванням вікових психологічних особливостей розвитку дітей.

3) Принцип цілісності – заключається у формуванні учнями узагальненого системного поняття про світ (природу, суспільство, самого себе, соціокультурного світу і світу діяльності, про роль і місце кожної науки в системі наук).

4) Принцип мінімакса – заключається в наступному: школа повинна запропонувати учню можливість освоєння змісту освіти на максимальному для нього рівні (визначеною зоною найближчого розвитку вікової групи) і забезпечити при цьому його засвоєння на рівні соціально безпечного мінімуму (державного стандарту знань).

5) Принцип психологічної комфортності – пропонує зняття всіх стрессоутворюючих факторів навчального процесу, створення в школі і на уроках привітної атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідеї педагогіки співпраці, розвиток діалогових форм спілкування.

6) Принцип варіативності – пропонує формування учнями здібностей к систематичному перебору варіантів і адекватному прийняттю рішень в ситуаціях вибору.

7) Принцип творчості і– означає максимальну орієнтацію на творчий початок в освітньому процесі, здобуття учнями власного досвіду творчої діяльності.

Порівняємо урок в режимі діяльнісного підходу з традиційним уроком по ряду елементів:

елементи порівняння	Традиційний урок	Урок в режимі діяльнісного підходу
Формування теми уроку	Учитель повідомляє учням	Формують самі учні
Визначення мети і задач	Учитель формує і повідомляє учням, чому повинні навчитися	Формують самі учні, визначивши межі знань і незнання
Планування	Учитель повідомляє учням, яку роботу вони повинні виконати, щоб досягти мети	Планування учнями способів досягнення наміченої мети
Практична діяльність учнів	Під керівництвом учителя учні виконують ряд практичних задач (частіше використовується фронтальна форма організації діяльності)	Учні здійснюють навчальні дії за наміченим планом (використовуються групова і індивідуальна форма організації діяльності)
Здійснення контролю	Учитель здійснює контроль за виконанням учнями практичної роботи	Учні здійснюють контроль (використовуються форми самоконтролю, взаимоконтроля по запропонованому талону)
Здійснення корекції	Учитель в ході виконання і за підсумками виконаної роботи учнями здійснює корекцію	Учні формують важкість і здійснюють корекцію самостійно
Оцінювання	Учитель оцінює роботу на уроці	Учні беруть участь в оцінюванні діяльності за її результатами (само оцінювання, оцінювання результатів діяльності товаришів)
Висновок уроку	Учитель виясняє у учнів, що вони запам’ятали	Проводиться рефлексія
Домашнє завдання	Учитель оголошує і коментує (частіше – завдання одне для всіх)	Учні можуть вибирати завдання із запропонованих учителем з урахуванням індивідуальних можливостей

Характер навчання стає пошуковим: засвоєння нового проходить на основі вирішення навчальної задачі (проблеми) за допомогою перетворення способів дій, конструювання нових, по мимо запропонованих учителем.

Ймовірно, що перехід на нові освітні стандарти вимагає удосконалення уроку.

За допомогою яких технологій реалізувати діяльнісний підхід на уроці?

Механізмом реалізації системно – діяльнісного підходу є такі технології, як:

інформаційні і комунікативні технології.
Технологія, заснована на створенні навчальної ситуації.
Технологія, заснована на реалізації проектної діяльності.
Технологія, заснована на рівневій диференціації.
Технологія діяльнісного методу.

Діяльнісний метод - метод, при якому дитина не отримує знання в готовому вигляді, а добуває їх сама в процесі власної навчально - пізнавальної діяльності.

Технологія діяльнісного методу пропонує наступну

послідовність кроків на уроці:

	етапи уроку	Організуюча роль учителя
1	Мотивація до навчальної діяльності	Створюють умови для виникнення у учня внутрішньої потреби включення в діяльність («хочу») і виділення змістовної області («можу»).
2	Актуалізація знань і фіксування індивідуальних труднощів в пробній дії.	Організує підготовку учнів до самостійного виконання пробної навчальної дії: 1) актуалізація знань, умінь і навиків, достатніх для побудови нового способу дій; 2) тренування відповідних мислячих операцій. В завершенні етапу створюється труднощі в індивідуальній діяльності учнями, які фіксуються ними самими.
3	Виявлення місця і причин труднощів	Організує виявлення учнями місця і причин труднощів: 1) організовується відтворення виконаних операцій і фіксування місця, кроку, де виникли труднощі; 3) виявлення причин труднощів, яких конкретно знань, умінь не вистачає для вирішення вихідної задачі такого класу або типу.
4	Побудова проекту виходу із труднощів	Організує процес відкриття нових знань, де учні в комунікативній формі обдумують проект майбутніх навчальних дій: ставлять цілі, будують плани досягнення мети, вибирають метод вирішення проблемної ситуації.
5	Реалізація побудованого проекту	Організує: обговорення різних варіантів, пропонованих учнями; вибір оптимального варіанту, який фіксується вербально і знаково. Уточнює характер нових знань.
6	Первинне закріплення з обговоренням у зовнішній мові	Організує засвоєння учнями нового способу дії при вирішенні типових задач з їх обговоренням (фронтально, в парах або групах).
7	Самостійна робота з самоперевіркою по еталону	Організує самостійне виконання учнями завдань на новий спосіб дії і самоперевірку на основі зіставлення с еталоном. Створює, по можливості, для каждого учня ситуацію успіху.
8	Включення в систему знань і повторення	Організує виявлення кордонів використання нових знань, повторення навчального змісту, необхідного для забезпечення змістовної неперервності.
9	Рефлексія навчальної діяльності.	Організує оцінювання учнями власної діяльності, фіксує невияснених труднощів на уроці як напрям майбутньої навчальної діяльності, обговорення і запис домашнього завдання.

В умовах використання діяльнісного методу відношення школярів до світу все частіш не укладається в звичну схему «знаю - не знаю», «умію - не умію»і змінюється параметрами «шукаю і знаходжу», «думаю і дізнаюсь», «пробую і роблю».

Для того, щоб знання учнів були результатом їх власних пошуків, необхідно організувати ці пошуки, керувати учнями, розвивати їх пізнавальну діяльність – в цьому функція учителя. І найбільш актуальними стають педагогічні технології, основними рисами яких виступають:

процесуально-цільова орієнтація;
відносна цілісність;
орієнтація учнів на самостійне засвоєння нового досвіду, розвиток своїх пізнавальних можливостей;
представлення процесу навчання як творчого пошуку рішення пізнавальних задач;
пізнавальна рефлексія;
активна позиція учня в процесі навчання (самостійний вибір варіантів рішень, прийнятих рішень, оціночна діяльність);
позиція педагога як «партнера по навчальному дослідженню»; вимірність і відтворення результатів.

Це такі технології, як

Проблемно-діалогічна технологія (на слайді приклад)

Основним засобом розвиваючих технологій стають продуктивні завдання. (слайд).

Технологія розвитку критичного мислення
Кейс-технологія
Дослідницька технологія навчання
Інформаційна технологія
Адаптаційна система навчання (АСН) – робота в групах і в парах
Проблемно - розвиваюча технологія
Рейтингова технологія
Технологія модульного навчання
Технологія колективного способу навчання (авторська)
Здоров»я - зберігаюча технологія
Особистісно - орієнтована технологія
Технології ігрового навчання

На відміну від традиційного навчання, де дидактичні ігри виконують допоміжну роль (ілюстрації, стимулювання інтересу, емоційно -заохочуючий фон), в розвиваючому навчанні навчальна гра моделює процес дослідження реальної або імітаційної проблемної ситуації, самостійного прийняття рішення у відповідності з правилами гри, а також оціночну діяльність при аналізі прийнятих рішень і досягнутих результатів (в тому числі навчальних).

Підводимо висновки.

Позиція учителя: до класу не з відповіддю, а з питанням.
Позиція учня: за пізнання світу.
Навчальна задача – задача, яку вирішує дитина виконує мету учителя.
Навчальна діяльність – керований навчальний процес.
Навчальна дія – дія по створенню образу.
Образ – слово, малюнок, схема, план.
Оціночна дія – я умію! У мене вийде!
Емоційно - ціннісна оцінка – формування світогляду.
Задача школи – не дати об’єм знань, а навчити учитися.

Закінчити свій виступ мені б хотілося словами англійського політика Вільяма Уорда (яхтсмен, бронзовий призер літних олімпійських ігор 1908г.), які, ще більше посилюють протиріччя між професією учителя і усім останнім: «Опосередкований учитель викладає. Хороший учитель пояснює. Видатний учитель показує. Великий учитель надихає».

Рішення:

Всім учителям активізувати роботу з самоосвітньої діяльності, відвідуючи уроки колег з метою вивчення досвіду реалізації.
Використовувати теоретичні знання і досвід роботи колег для активізації використання діяльнісного підходу в навчальному процесі.
Розмістити матеріали на шкільному сайті про використання системно – діяльнісного підходу в освіті і вихованні.

с. Шилівка. Шилівська філія Добропільського ОЗО "Шилівська початкова школа - заклад дошкільної освіти"

Матеріали педради